Громадський інформаційний портал
Нещодавно ми публікували матеріал під заголовком “32 500 доларів зі студента: як бучацький ‘активіст’ перетворив правосуддя на особистий банкомат“. Сьогодні — приголомшливе продовження цієї історії, яке демонструє, як система може обертатися проти тих, хто намагається знайти справедливість. Скандальна справа у провінційному містечку на Тернопільщині викриває системні проблеми в роботі правоохоронних органів та ставить питання про рівність громадян перед законом.
Один закон для друзів, інший — для всіх
У травні 2025 року житель села Ріпинці Віталій Сем’янків став свідком того, як система правосуддя може працювати з подвійними стандартами. Його історія — це яскравий приклад того, як залежно від зв’язків заява громадянина може або блискавично розглядатися, або місяцями ігноруватися.
Сем’янків подав до правоохоронних органів заяви про вимагання, шахрайство та примушування до виконання цивільноправових зобов’язань, які, за його словами, вчиняв мешканець Бучача Роман Валерійович Довбенко. Заяви були подані спочатку до Управління СБУ (3 травня 2025 року), а потім до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та обласної прокуратури (5 травня 2025 року).
У своїх заявах Віталій чітко обґрунтував, чому звертається саме до обласних органів, а не до місцевої поліції — через можливий вплив Романа Довбенка на правоохоронців Бучача. Парадоксально, але ні обласна прокуратура, ні головне управління поліції не внесли відомості до ЄРДР, проігнорувавши законні заяви громадянина.
Натомість Роман Довбенко, очивидно маючи впливових кураторів та спільників серед місцевих правоохоронців, подав зустрічну заяву на Сем’янківа про нібито надання завідомо неправдивих свідчень. Цю заяву, подану безпосередньо до Бучацького відділу поліції 6 травня 2025 року, зареєстрували під номером 12025211130000099 вже впродовж кількох годин — у разючий контраст із ігноруванням заяв Сем’янківа.
Про цілковиту заангажованість та співпрацю бучацької поліції з Довбенком свідчить не лише швидкість реагування на його заяву, але й фактичне блокування розгляду заяв Сем’янківа. Створюється враження спланованої тактики: заяви потерпілого притримують, тоді як іншій стороні сприяють у випередженні та перехопленні правової ініціативи.
Ще більше дивує оперативність реагування місцевих правоохоронців: того ж дня після реєстрації провадження начальник слідчого відділення поліції №2 м. Бучач, старший. лейтенант поліції Галина Піддубна, телефонувала Сем’янківу, викликаючи його на допит, при цьому вказавши, що це нібито за його заявою до СБУ. Через сімейні обставини Сем’янків не зміг прибути негайно і з’явився лише 9 травня 2025 року — через три дні після першого дзвінка.
Системна проблема, а не локальний випадок
Особливого занепокоєння викликає те, що проблема виходить далеко за межі одного районного відділу поліції. Те, що ні обласна прокуратура, ні Головне управління поліції не відреагували на заяви Сем’янківа, в яких він чітко вказував на можливий корупційний вплив на місцевому рівні, свідчить про можливу системну проблему в правоохоронних органах.
Ігнорування вищими інстанціями звернень громадянина, який відверто вказує на ризики місцевої упередженості, при одночасній блискавичній реакції місцевої поліції на заяву Довбенка створює враження узгодженої схеми, що виходить за межі одного відділу.
Якщо навіть обласні правоохоронні органи, які мали б бути запобіжником від місцевих зловживань, не реагують на заяви — куди ж звичайному громадянину звертатися за захистом своїх прав?
“Хитрий” допит
Справа набуває особливо цинічного забарвлення, коли розглядаємо метод проведення допиту Віталія Сем’янківа. Начальник слідчого відділення поліції №2 містечка Бучач, ст. лейтенант поліції Галина Піддубна, викликає Сем’янківа без пояснення, у зв’язку з яким саме кримінальним провадженням здійснюється виклик.
Згідно з інформацією, наданою Віталієм, спочатку слідча повідомила, що допит проводиться за його заявою до СБУ, створюючи враження, що нарешті розпочато розслідування його скарги. Однак насправді допит проходив у рамках кримінального провадження №12025211130000099, відкритого 6 травня 2025 року за заявою Довбенка, де Віталій виступав як свідок з можливістю подальшої підозри.
Не давши часу оговтатися від такого повороту, слідча почала швидко ставити запитання. Важливо наголосити: ще до виклику на допит Сем’янків офіційно подав письмову заяву до поліції про відмову давати будь-які пояснення до внесення його заяв до ЄРДР. Він реалізував своє законне право згідно з КПК України.
Однак ст. лейтенант Піддубна проігнорувала цю заяву і, використовуючи підміну контексту допиту, все ж таки відібрала пояснення в рамках іншого провадження, фактично обійшовши законну відмову громадянина та порушивши його процесуальні права.
“Лише вийшовши з відділку поліції, я зрозумів, що мене допитували як свідка без права залучити правозахисника. Мене ввели в оману щодо реальної мети допиту”, — коментує Віталій Сем’янків.
Довга тінь “кришування”?
Конфлікт між Сем’янківим та Довбенком має передісторію. У листопаді 2023 року року, після ДТП з орендованим у Довбенка автомобілем, останній, за твердженнями Сем’янківа, змусив його під загрозою фізичної розправи підписати розписку про нібито отримання 23 500 доларів США. “Потрібні папірці” з’явилися — гроші ні.
Очевидно, що тактика Довбенка із подачею зустрічної заяви про нібито надання Сем’янківим неправдивих свідчень є класичним прикладом переходу в правовий наступ для нейтралізації жертви. Те, що цю заяву зареєстрували блискавично, тоді як заяви Сем’янківа досі ігноруються, чітко вказує на системність проблеми.
Окремої уваги заслуговує аудіозапис розмови між Сестрою Сем’янківа Вітою та Довбенком, датований 22 лютого 2024 року, де фігурує прізвище працівника поліції Музики. Це підкріплює побоювання, що у справі може мати місце використання службових зв’язків для особистої вигоди.
Правосуддя по-провінційному
Подібні схеми, на жаль, не рідкість у невеликих містах, де всі всіх знають, а неформальні зв’язки часто важать більше, ніж буква закону. Проте ця історія демонструє особливу зухвалість у нехтуванні процесуальними нормами:
- Ігнорування заяв про злочин — пряме порушення ст. 214 КПК України.
- Введення в оману при допиті щодо реального статусу провадження — свідоме маніпулювання.
- Позбавлення права на правову допомогу — порушення конституційних гарантій.
- Проведення допиту з використанням тактики “бліцкригу” — без надання часу осмислити ситуацію.
- Упереджений підхід до розслідування — порушення принципу об’єктивності.
Цікаво, що офіційним керівником відділення поліції №2 м. Бучач залишається Юрій Кунька . Чи знає він про методи роботи своїх підлеглих? Чи санкціонував такі дії? Поки ці питання залишаються без відповіді. Водночас виникають підстави припускати, що неформальний вплив на роботу місцевої поліції, зокрема з боку Романа Довбенка, міг зберегтися ще з часів його тісної взаємодії з попереднім керівництвом.
Тест для системи правосуддя
Ця історія ставить під сумнів ефективність реформи правоохоронної системи в Україні та демонструє, що старі методи роботи все ще процвітають не лише в невеликих містах, але, можливо, охоплюють і вищі рівні правоохоронної ієрархії.
Примітна синхронність бездіяльності обласних органів і надзвичайної оперативності районного відділку викликає питання про можливу скоординованість дій різних рівнів поліції.
Чому обласні органи, які мали би стати запобіжником від місцевої упередженості, проігнорували заяви з прямою вказівкою на можливий корупційний вплив? Чому начальник слідчого відділення поліції №2 м. Бучач, ст. лейтенант поліції Галина Піддубна, так поспішала викликати Сем’янківа, телефонуючи йому одразу після реєстрації кримінального провадження, а згодом ще кілька разів?
“Якщо закон діє вибірково — це вже не закон”, — такий висновок напрошується при аналізі цієї ситуації. Показово, що в демократичній державі громадянину доводиться долати такі перепони, щоб змусити правоохоронну систему просто виконувати свої прямі обов’язки.
Справа Сем’янківа стає тестом не лише для місцевої поліції, але й для всієї вертикалі правоохоронної системи. Чи спрацюють запобіжники на рівні області та національних органів? Чи буде належним чином розслідувана схема, при якій жертва опиняється в ролі обвинуваченого? Час покаже.. Далі буде..
Автор: Відділ журналістських розслідувань
