Громадський інформаційний портал
Історія з фіктивною розпискою на 23 500 доларів, яка почалася ще у 2023 році, сьогодні отримує нові детективні оберти. Якщо тоді йшлося лише про дивну «боргову» розписку після ДТП, то зараз ми маємо цілу схему з судами, поліцією, прокуратурою і класичним прикладом вибіркового правосуддя по-бучацьки.
Пролог
Уявіть собі маленьке містечко, де закон працює лише для «своїх». Де заяви «потрібних» людей відкривають кримінальні провадження за кілька годин, а потерпілий місяцями оббиває пороги, поки суд не змусить правоохоронців виконати елементарне.
Це не сценарій Netflix і навіть не роман Кафки. Це Бучач, 2023–2025 роки.
Акт I. ДТП і народження «боргу»
16 листопада 2023 року — ніч у селі Трибухівці. «Chery Tiggo 2» врізається в огорожу. Наступного ранку замість страхової чи чесної угоди на сцену виходить головний герой — Роман Довбенко. Він не звертається до страхової. Не подає цивільного позову. Він бере під примусом розписку на 23 500 доларів США.(деталі – Тут)
І найцікавіше — у самій розписці немає жодного натяку на ДТП. Там немає ані слів про аварію, ані пояснень, чому, за що і кому передаються кошти. Просто «борг» — ніби гроші дали з доброї волі. А вже пізніше вся історія почне крутитися навколо тієї ночі й аварії. Саме тоді з’ясується, що «позики» фактично не існувало, а папірець став основою шахрайської схеми.
Акт II. Рік мовчання і терору
Якби йшлося про реальну шкоду, позов подали б одразу. Або — як це мало б бути за законом — уклали б договір оренди авто, оформили страховку, і будь-яке ДТП покрила б страхова компанія.
Але ні. Бізнес Довбенка — це оренда автівок «у тіні», без договорів і без страхових полісів. Саме тому єдиним «документом» у нього стала примусова розписка.
Спершу він пробував діяти звичним для себе способом — залякуванням на словах, як це часто вдавалося йому з іншими у Бучачі. Але коли побачив, що цього разу потерпілий не піддався, запустив у хід важчу артилерію: поліцію, наклепи й психологічний пресинг.
Замість цивілізованого врегулювання — рік тиску й терору: тиснув на родину, погрожував поліцією й судами, лив бруд у Facebook, реєстрував заяви миттєво- як VIP-клієнт у поліції.
Формула у нього проста: «Не заплатите — життя не буде».
Акт III. Перші рішення судів
• 05.12.2023 — Бучацький суд у адмінсправі №595/2188/23 визнає водія винним у порушенні ПДР. Довбенко тут лише свідок-орендодавець.
• 23.12.2024 — після року тиші Бучацький суд відкриває провадження №595/2001/24 за позовом Довбенка на 23 500 доларів.
• 07.04.2025 — потерпілий пише заяву в СБУ про вимагання й шахрайство з боку Р. Довбенка. СБУ передає її в Бучач — там «ховають».
• 05.05.2025 — нові заяви від потерпілого в поліцію області й прокуратуру. І знову: передають у Бучач, і знову «складу злочину не виявлено».
• 19.05.2025 — у справі №595/705/25 суд усе ж таки зобов’язує поліцію внести в ЄРДР відомості за ст. 190, 189, 355 КК України.
Та навіть тут афера триває: після ухвали суду бучацькі копи відкривають кримінальне провадження №12025216130000081, але лише за ст. 355 ч.1 ККУ (примус до виконання цивільно-правових зобов’язань), «забувши» про шахрайство й вимагання.
Акт IV. Контратака шахрая
06.05.2025 Довбенко подає заяву в поліцію, нібито потерпілий надав завідомо неправдиві повідомлення про злочин. Поліція відкриває провадження за ст. 383 ККУ менш ніж за 24 години (!) (деталі – Тут).
Він навіть пише публічний пост (02.06.2025) на своїй сторінці на Facebook , де пояснює, що, «мовляв, одразу після ДТП знайшов кошти» й позичив винуватцю ДТП — студенту, який перебивається тимчасовими підзаробітками. Причина? «Із жалю до його проблем».
Тобто, за версією Довбенка, вночі стається ДТП, а вже зранку в нього «чарівним чином» з’являються 23 500 доларів — і він нібито віддає їх студенту. Чому саме така сума, звідки ці гроші і який сенс давати їх людині, яка щойно розбила його авто — пояснень немає.
Якщо вірити у цю версію, то Довбенко — наймилосердніший кредитор у Бучачі. Вночі стається ДТП, а вже зранку в нього «знаходяться» 23 500 доларів, які він нібито позичає студенту «із жалю». Але насправді це виглядає як класичний почерк шахрая: легенда, розрахована на те, що хтось повірить у «позичені з жалю» десятки тисяч доларів.
І що найцікавіше — у Бучачі в цю легенду справді вірять. Люди у погонах і мантіях сприймають її всерйоз . У нього навіть є свій контингент таких собі «вірунів», для яких очевидна афера перетворюється на правду.
Але й ця «контратака» закінчилась гучним пшиком: провадження №12025211130000099 проти потерпілого поліція сама закрила через відсутність доказів.
Епілог. Король дороги
У судах Довбенко — «бідолаха з розпискою». У Facebook — «рупор Бучацької правди та активіст». А на вулицях Бучача — демонстративно катається на дорогих авто, збирає гроші за «активну діяльність» і демонструє, що йому все «по барабану». Одним словом, перед нами типовий шахрай: розписка без позики, наклепи замість аргументів, заяви без доказів.
І все це — під прикриттям поліції та прокуратури, які у своїх відписках називають це «об’єктивним і неупередженим розслідуванням».(чому так – деталі – Тут)
Фінал із питанням
Ця історія почалася з ДТП і фіктивної розписки. Але виросла у картину системного саботажу, вибіркового правосуддя й кругової поруки.
Бо коли заяви шахрая реєструють за години, а потерпілий місяцями виборює внесення злочину до ЄРДР через суд, це вже не про одну людину. Це про систему, яка перетворилася на сервіс для «своїх».
У Бучачі за заявами шахрая провадження реєструють у той же день і того ж дня людей викликають на допити. А самого Довбенка — «опитують» телефоном (деталі – Тут).
Бо ж не барське це діло ходити на допити до тих, кого ти контролюєш.
І питання фіналу залишається відкритим: чи ми побачимо ще одну серію нескінченного бучацького серіалу, де закон знову грає лише роль декорації?
Автор: Відділ журналістських розслідувань email: gip.org.info@gmail.com
