Ще з десяток років тому колись відому будівлю готелю-ресторану «Україна» в центрі Тернополя влада міста з об’єктивних причин поступово почала перетворювати в такий собі комерційний центр . У цій споруді в оренду на різних умовах отримували приміщення різноманітні благодійні, громадські організації, комерційні структури, редакції місцевих ЗМІ та політичні партії. В цьому ж приміщені успішно працювали ресторан та продуктовий гастроном.
І, здавалося б, усіх все влаштовувало.
Так тривало до тих пір, поки до завершення не підійшла каденція міського голови Тернополя 2006-20010 років Романа Заставного.
Розуміючи, що на наступний термін стати ще раз мером йому вже не світить через низький рейтинг, пан Заставний захотів залишити по собі «добру» пам’ять.
І поки громадськість плескала в долоні за пам’ятник Крушельницькій та композицію «Лелеки», члени родини Заставного тихенько робили своє – в тієї ж громади вирішили взяти і собі щось «на пам’ять».
Щоб не розмінюватися на дрібниці, сімейству Заставних приглянулася елітна і найдорожча нерухомість в центральній частині міста.
І для початку, звісно, почали із знакової для багатьох поколінь містян споруди – колишнього готелю-ресторану «Україна».
І в 2010 році простий чоловік з села, але син якого був на той час ще мером Тернополя, батько Романа Заставного, Йосип Іванович, стає засновником за величезні на той час гроші, майже 560 тисяч доларів США (4 445 23 00, 00) тисяч гривень (курс долара тоді був 1 до 8 гривень), і про це свідчить його розмір внеску в статутному фонді ТЗов «УКРАЇНА» Ресторан (а саме так сімейство Заставних, перейменувало відомий ресторан «Україна» в центрі Тернополя).
Власне, про це вже журналісти писали у статті : Народний депутат Заставний – приклад бізнесмена, який все записує на свою родину і по – новому залякує журналістів.
До речі, варто зазначити, що 3% (тобто, 137 700 тисяч гривень до статутного фонду – це розмір внеску такої собі Марії Пастирської). Ця жінка була фактично завідуючим виробництва у ресторані «Україна». І саме вона, як стверджують її колишні колеги, допомагала Заставним «прихватизовувати» ресторан.
Апетит, як то кажуть, приходить під час їжі.
Приватизувавши частину будівлі, після закінчення каденції міського голови, родина Заставного трохи «збавила обороти». Та коли Роман Йосипович став народним депутатом, фактичне захоплення будівлі продовжилося.
І вже у квітні 2016 року все те ж ТзОВ «Україна» Ресторан» (левовою часткою в якому, нагадаємо, володіє батько Романа Заставного) отримує дозвіл на приватизацію близько ста квадратних метрів у правому крилі цього ж будинку за адресою вул. Кульчицької О., будинок 3-5 (11/100 частини від загальної площі об’єкта 1119 кв.м.). А в червні 2017 року все те ж ТзОВ «Україна» Ресторан» родини Заставних стає власником приміщенням майже 400 квадратних метрів (104/1000 частини від загальної площі 3 816, 7 кв.м. за адресою бульвар Т. Шевченка, будинок 23 (поверх над клубом-рестораном «Файне місто»). Перелік приміщень, які стали власністю, цього ТзОВ читайте на документі -скріні нижче під статею.
До речі, коли на останній сесії ТМР одна з благодійних організацій хотіла продовжити оренду приміщення, де їхній офіс знаходився з десяток років на другому поверсі в цьому ж будинку, то навіть попри скандал і підтримку окремих депутатів, їм відмовили.
P.S. Якщо ви думаєте, що ТзОВ «Україна» Ресторан» переймалася тільки тим, щоб придбати «Україну», то помиляєтеся.
В час, коли в країні йде де-факто війна з російським агресором, родина Заставних не цурається прихопити собі й іншу нерухомість в місті. Зокрема й об’єкти цивільного захисту населення.
Все той ТзОВ «Україна» Ресторан» вересні 2016 року приватизовує з допомогою регіонального відділення ФДМ України колишнє протирадіаційне сховище у Тернополі по вул.. Опільського Ю., будинок 1 загальною площею 574,9 кв.м.
Хто не знає – це територія колишньої швейної фабрики в історичній частині міста. За нашими даними, свого часу швейну фабрики придбав один тернопільських прокурорів. Тож родина Заставних має добрих і впливових сусідів …
За інформацією”Тернопільський тиждень”