Громадський інформаційний портал
Головне наше питання: Чому суд засудив свідомо невинну людину в той час, коли реальний вбивця не притягнутий до кримінальної відповідальності?
Отже, публікуємо деталі і матеріали цієї справи. Микола Сливоцький був засуджений до довічного позбавлення волі вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2004 року. Але в серпні 2015 року, після того, як він відбув 11 років за ґратами, все той же Апеляційний суд Миколаївської області був змушений відкрити провадження з перегляду справи за нововиявленими обставинами, а саме – перевищення повноважень правоохоронців. “Зізнання в тому, чого не скоював – комбайнер Коля Сливоцький змушений був дати після ночі в лісосмузі, де його міліціонери підвішували на дибу – відомий почерк Вознесенських ментів. Так комбайнер написав першу явку і взяв на себе “глухарь”: вбивство гр.Грачової, вчинене іншою особою (відбитки пальців вбивці і комбайнера – на сумочці потерпілої – не співпали). Плюс ніхто не взяв до уваги алібі Колі. Всі ці факти зафіксовані в матеріалах кримінального провадження КП №42013160190000018 по ст.365 КК по катуванням Сливоцького.http://reyestr.court.gov.ua/ “, – розповідає захисник Олег Веремієнко.
Далі, менти і прокурори – увійшли в кураж і вирішили одним махом понавішувати всі “глухарі” по Вознесенську і району – на нещасного комбайнера – напів-сироту, який щойно повернувся з армії. Для цього Миколу вкинули у підвал місцевого райвідділу, де катували вдень і вночі прокурори Волковський Т. і Буц Г. ! Адвоката до Сливоцького не допускали фактично майже весь період досудового розслідування – 3,5 місяці!!! Матеріали його “розслідування” – менти і прокурори передали в суд Миколаївської області, де судді: Царюк В. і Войтовський С. винесли обвинувальний вирок – пожиттєве увязнення для комбайнера Сливоцького.
За три судових засідання. Без виклику свідків, без перевірки фактів, спираючись на одні лише “явки”, вибиті під катуваннями. “Суча трійка” з ВСУ – в складі Заголдного, Колєсніка і Верещинської – залишили вирок, побудований на одних лише “явках” – в силі! З тих пір комбайнер Коля відсидів 15 (п”ятнадцять) років. Ніхто не покараний. Ніхто не поніс жодної відповідальності за ці страшні злочини! Засуджений пише в своїх листах, що співробітники оперативного розшуку Вознесенського райвідділу міліції вивезли його в лісосмугу, де били і підвішували за ноги до дерева, оперативники Дубовий та Константинов вимагаючи зізнатися в злочині. Сливоцький тримався до останнього, поки міліціонери не стали погрожувати якщо він не зізнається, привезуть у лісосмугу його матір, дружину та маленьку дочку. “Після побоїв у мене дуже сильно боліла голова, тому мою першу «явку» писав Говорун Віталій. Від мене вимагалося лише поставити підпис”, – пише Микола.
Нагадаємо, що затриманому міліціонери надали «адвоката» Миколу Ягодина – як з’ясувалося пізніше, за словами нинішнього захисника Сливоцького, свого часу той відсидів у в’язниці за хабар будучи прокурором. Примітно, що на той момент Ягодин не мав адвокатської ліцензії – її видали йому через 4 роки, в 2007 р. Так званий міліцейський адвокат вимагав від матері Сливоцького 10 тис. доларів за закриття кримінальної справи. Міліціонери, зрозумівши, що грошей вони не отримають, бажаючи піти на підвищення в службі, вирішили «повісити» на Сливоцького ще одне вбивство – пенсіонерки Віри Кришталь. “Від мене вимагалося лише сказати, що я вбив її біля села Таборівка і показати. Але я показав приблизне місце, так як не знав, де точно сталося вбивство”, – говорить Микола.
Отже, під час слідчого експерименту він показав неправильне місце – на 1,5 кілометра далі злочину. Фактично всі слідчі дії були проведені із грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства. Відзначимо, що раніше міліція затримала місцевого жителя Сергія Кравченка – рецидивіста, який повністю зізнався в скоєнні вбивства Віри Кришталь. Кравченко назвав точну дату, спосіб вбивства, в чому була одягнена жертва і показав конкретне місце в полі, куди сховав тіло.
Крім цього, як зазначає адвокат Олег Веремієнко, Кравченко раніше відбував тюремний термін за вбивство і згвалтування пенсіонерки в 15-річному віці, а убита Віра Кришталь була свідком, яка тоді дала проти нього свідчення. Однак слідчі не підняли стару справу і не порівняли злочину. Більше того, як розповів адвокат, слідчий Геннадій Буц, який вів справу Кравченка, неодноразово порушував терміни обрання йому запобіжного заходу, а потім і зовсім відпустив його з-під варти. Після цього Кравченко відмовився від своїх показань і Буц прийняв рішення про закриття кримінального провадження щодо нього. Адвокат Олег Веремієнко зауважує, що 
після справи Сливоцького слідчий Тимур Волковський пішов на підвищення: “Близько п’яти-шести років він очолював відділ прокуратури області щодо контролю за міліцією. Все, що писали перші адвокати та сам Сливоцький, потрапляло до нього ж на стіл”. Суд же по справі Сливоцького не став розбиратися у фактах. Захисник Олег Веремієнко, зазначає, що всі звинувачення Миколи побудовано тільки на його «явці» – не було проведено жодної експертизи, аналізів ДНК і не зібрано інших доказів. Слідчим потрібен був маніяк, вони його зробили. Сам слідчий у справі Тимур Волковський зізнався, що все обвинувачення грунтувалося на одних тільки показаннях Сливоцького. – Експертизи я не пам’ятаю, що б вони там щось підтвердили, наявність якихось слідів .., – сказав він в сюжеті телеканалу ТРК «Україна». Слідство грунтувалося також на те, що в момент вбивства Микола не ночував вдома, а був у друзів в 50 метрах від місця злочину. Чому неможливо змінити вирок суду за наявності очевидної фабрикації справи? Неможливо, бо корупційна кругова порука прокуратури, слідства і суду, створили таку структуру взаємовиручки, що довести факт фабрикації матеріалів кримінальної справи через звернення в прокуратуру на практиці неможливо. Адже слідство по цих справах проводив слідчий прокуратури, який в більшості випадків пішов на підвищення після «розкриття злочину».
7 травня, Миколаївський Апеляційний суд скасував ухвалу Вознесенського райсуду Миколаївщини від 30.01.2019 і відправив справу на перегляд за нововиявленими обставинами. Невеличка, але перемога. Прокурор Борис Телечкан у судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги засудженого. Щодо юридичного боку, то суди обох інстанцій а також Верховний Суд України, фактично відмовили обвинуваченому в праві на захист. Як сказав один з нинішніх суддів Апеляційного суду Миколаївської області:“Ти ж розумієш, адвокат, якщо ми твого Колю відпустимо, на його місце доведеться саджати тих, хто виніс вирок. А ми цього ніколи не зробимо”. З огляду на весь хід судового процесу, численні порушення права на справедливий суд і статті 3 Європейської Конвенції про захист прав людини, ми можемо стверджувати про невідповідність даного судового розгляду принципам справедливого судочинства і жорстоке нелюдське поводження.
Серед грубих порушень прав людини, виявлених в ході даного процесу, можна відзначити наступні: 1. порушення права на захист; 2. залучення на досудовому слідстві державного адвоката, не дивлячись на відмову Сливоцьким; 3. відмова суду від заслуховування показань свідків захисту, в тому числі тих, кого захист вважає основними свідками; 4. відмова від залучення експертних висновків та інших доказів захисту; 5. тиск, погрози і навіть фізичне застосування сили з боку правоохоронних органів; 6. відмова суду дати можливість адвокатові закінчити свою промову; 7. катування та приниження людської гідності. 8. при утриманні під вартою під час досудового слідства грубо порушувались норми Закону України “Про попереднє увязнення” Даний судовий процес являється таким, що не відповідає принципу верховенства права. Просимо незалежних ЗМІ та небайдужих людей підтримати адвоката Веремієнка в боротьбі за свободу тракториста Сливоцького. —
Відео: http://youtu.be/0WaDrxOUICk
