Брат помер, а довідку про смерть лікарі видати відмовилися

Наталія Красножона. живе із сім’єю у с.Скоморохи Бучацького району Тернопільської.області. ЇЇ батько із братом Йосипом проживали за 40 кілометрів у с.Киданів. Йосип інвалід із дитинства та потребував постійного догляду. На початку зими, щоб доглядати за братом Наталія забирає його до себе у с.Скоморохи. 26 травня о 6 годині ранку самопочуття Йосипа різко погіршилося. Рідні викликали швидку допомогу. На виклик близько 7 год ранку прибув фельдшер Бучинський Михайло Володимирович. На жаль, незадовго до приїзду швидкої, на 47-му році життя серце Йосипа перестало битися. Фельдшеру лише залишилося констатувати смерть(запис був зроблений на відірваному кусочку із газети). Бучинський М.В., мав би одразу проінформувати амбулаторно-поліклінічний заклад, до якого померлий був закріплений, вказавши попередню причину смерті та місце подальшого знаходження померлого. А також негайно повідомити підрозділи Національної поліції за телефоном екстреного виклику (102) про випадок установлення факту смерті людини незалежно від місця її настання. Пан Бучинський, який констатував смерть та оглянув тіло померлого, мав би оформити акт констатації смерті (фельдшерська довідка про смерть за формою N 106-1/о) та виключити ознаки насильницької смерті. Акт констатації смерті заповнюється у 2-х примірниках: один додається до амбулаторної карти померлого; другий видається на руки родичам (близьким) померлого. У будь-якому разі акт констатації смерті має супроводжувати померлого до Закладів навіть за умов відсутності необхідності проведення патологоанатомічного розтину. На запитання Наталії Красножоної до фельдшера, що її далі робити? Чи викликати поліцію? Фельдшер відповів, що поліцію викликати непотрібно, а звертатися одразу до сімейного лікаря за отриманням довідки/свідоцтва про смерть, бо брат інвалід дитинства. Тут можна зазначити лише одне, що Фельдшер Михайло Бучинський грубо порушив порядок констатації смерті поза межами лікувального закладу. Такі дії фельдшера завдали чимало клопоту рідним померлого. Після від’їзду карети швидкої допомоги родичі одразу звернулися до сімейного лікаря Борчука Миколи Володимировича за місцем прописки покійного Йосипа — с.Киданів .. Борчук М.В., відмовився видати свідоцтво про смерть, сказавши, що для початку зателефонує у поліцію та одразу дасть знати родичам покійного. Відповіді родичі так і не отримали. До Миколи Борчука зателефонувала голова с/ради с.Киданів Проста Ганна, якій він у категоричній формі заявив, що у поліцію телефонувати не буде, бо це повинні зробити родичі, а тому і довідки/свідоцтва родичі покійного не отримають. Отримавши категоричну відмову від сімейного лікаря Наталія Красножона звертається до керівника «Центру первинної медико-санітарної допомоги” Бучацької районної ради Головецького Сергія Михайловича, який після тривалого спілкування із панею Наталією теж відмовився видати свідоцтво про смерть, відповівши: «Нехай вам Бучинський виписує». Лише через особисті зв’язки родичів померлого о 19 30 год вечора .Головецький С.М виявив бажання допомогти розв’язати проблему щодо свідоцтва про смерть. Але вже було пізно та участь Головецького не знадобилася. Наталія Красножона викликала поліцію. Поліція по приїзду за відсутності лікарів була вимушена скласти висновок, щоб допомогти родичам у вирішені питання із довідкою. Було проведено розтин(при інших обставинах розтину можна було б уникнути) та поховання.

Родині померлого Йосипа Кульчицького лише можна поспівчувати, що брат-інвалід з дитинства і так був обділений нормальним життям та ще після смерті рідні не могли його спокійно похоронити.

Можливо, ця неприємна історія стане у пригоді людям із районів та сіл, які втратять близьку людину поза межами медичного закладу.

Джерело: Наталія Красножона

P.S.

Борчук Микола Володимирович:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Головецький Сергій Михайлович: