Громадський інформаційний портал
У лютому 2024 року Тернопільський апеляційний суд залишив без змін вирок мешканцю Бучача, який отримав три роки позбавлення волі за дописи у Facebook. Справа, що розтягнулася на кілька років, викликає питання щодо балансу між боротьбою з корупцією та кримінальним переслідуванням за критику влади.
Історія викрадення автомобіля
Згідно з публікаціями у ЗМІ, 23 січня 2017 року Василь Терлецький виїхав на своєму автомобілі BMW 520 2.0і 2000 року випуску (державний номер АН61-45НХ) разом із знайомим Михайлом Миськевичем до Бучача для обміну транспортного засобу на інший автомобіль.
Під час зупинки в селі Старі Петликівці Бучацького району Василь ненадовго залишив автомобіль із ключами в замку запалення, щоб відвідати вбиральню. Скориставшись відсутністю власника, Михайло Миськевич сів за кермо та поїхав, залишивши Терлецького. Спроби зв’язатися з Миськевичем виявилися марними — телефон був вимкнений.
Наступного дня Терлецький подав заяву про викрадення автомобіля до обласного управління поліції у Тернопільській області.
З листопада 2019 по липень 2020 року Терлецький публікував у соціальній мережі Facebook дописи, які, за висновком суду, містили “заклики про насильницьке повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні”.
10 березня 2023 року Бучацький районний суд визнав 43-річного чоловіка винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 109 КК України та призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.
Звинувачення у вимаганні коштів за повернення автомобіля
За повідомленнями ЗМІ, заява Терлецького була скерована до Бучацького відділку поліції, де керівником на той час був Ярослав Побуринний. За словами Терлецького, коли він звернувся до начальника поліції щодо відсутності прогресу в пошуках викраденого автомобіля, Побуринний повідомив, що “наказали з гори пригальмувати розслідування” та запропонував вирішити питання за 3500 доларів США, запевнивши, що після цього авто “вже завтра зранку буде стояти під вікном”.
Згідно з твердженнями Терлецького, після відмови заплатити вказану суму, справа з викраденням автомобіля “зайшла в глухий кут”. На його численні звернення до поліції та прокуратури приходили формальні відписки про недостатність доказів.
Лише через шість місяців, 2 червня 2017 року, Терлецькому вдалося добитися відкриття кримінального провадження №12017210060000237 за ч.1 ст.289 КПК України Бучацьким відділенням поліції. Однак 14 липня 2017 року справу передали Тлумацькому відділенню поліції Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області. Згодом Терлецький дізнався про закриття кримінального провадження.
Позиція обвинуваченого у справі про заклики до повалення влади
Не погоджуючись із судовим рішенням щодо дописів у Facebook, Терлецький подав апеляцію. Він стверджував, що:
– стороною обвинувачення не доведено, що дописи робив саме він
– соціальні мережі не є засобами масової інформації
– він не був публічною особою чи громадським діячем
– дописи стосувалися виключно проявів корупції серед працівників поліції Тернопільської області
Однак апеляційний суд відхилив усі аргументи, залишивши вирок першої інстанції без змін.
Офіційна позиція слідства та суду
Відповідно до матеріалів справи, суд розглядав дії Терлецького як свідомі заклики до насильницької зміни конституційного ладу. Лінгвістична експертиза встановила, що у своїх дописах він використовував “презирливу, вкрай образливу лексику” щодо депутатів Верховної Ради та правоохоронців, а також закликав до фізичної розправи з представниками влади.
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду визначила, що Facebook належить до засобів масової інформації в розумінні законодавства, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 109 КК України.
Альтернативний погляд
З іншого боку, історія Василя Терлецького може розглядатися як приклад системної проблеми реагування на викриття можливих корупційних дій. Замість розслідування звинувачень на адресу керівника місцевої поліції, правоохоронна система зосередилася на емоційних висловлюваннях скаржника.
Критики такого підходу відзначають непропорційність реакції: звинувачення в корупції залишилося без належного розслідування, тоді як емоційні дописи у соціальній мережі призвели до кримінального переслідування з максимально суворим покаранням.
Справа Василя Терлецького порушує низку важливих питань:
1. Де проходить межа між критикою влади та закликами до її насильницького повалення?
2. Чи забезпечує українське законодавство достатній захист викривачів корупції?
3. Як співвідносяться емоційні висловлювання, викликані особистою кривдою, та реальні наміри щодо повалення конституційного ладу?
4. Наскільки пропорційним є покарання у вигляді позбавлення волі за дописи в соціальних мережах?
Історія Василя Терлецького викликала резонанс у громадських та правозахисних колах. Окремі активісти вбачають у цій ситуації типовий приклад переслідування людини, яка намагалася боротися з можливою корупцією в правоохоронних органах.
Адвокати, що спеціалізуються на захисті прав викривачів, зазначають, що існує значний дисбаланс у правовій системі України: звинувачення у корупції часто не розслідуються належним чином, тоді як емоційні висловлювання проти посадових осіб можуть призвести до кримінального переслідування за серйозними статтями.
Офіційна позиція правоохоронних органів
Офіційні представники поліції Тернопільської області та прокуратури утримуються від коментарів щодо звинувачень у вимаганні коштів, посилаючись на те, що офіційних заяв з цього приводу не надходило або за ними не було знайдено складу злочину.
Щодо кримінальної справи проти Терлецького за ч. 3 ст. 109 КК України, представники правоохоронних органів підкреслюють, що рішення прийняте судом на основі сукупності доказів, включаючи експертизи та свідчення свідків.
Примітка: Матеріал підготовлено на основі відкритих джерел інформації та не претендує на всебічне висвітлення всіх аспектів справи. У статті використано інформацію з публікацій у ЗМІ та матеріалів суду. Редакція готова надати можливість висловитися всім сторонам конфлікту.
Автор: Максим Чорний
